новости • обзоры • события • факты

Фидель Кастро

Фиде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (исп. Fidel Alejandro Castro Ruz; род. 13 августа 1926; Биран, провинция Орьенте, Куба) — кубинский революционер, государственный, политический и партийный деятель, руководитель Кубы в 1959—2011 годах. Занимал посты Председателя Совета министров (1959—2008), Председателя Государственного совета Кубы ( 1976—2008) и Первого секретаря ЦК правящей Коммунистической партии Кубы (1961—2011). Под его руководством Куба была преобразована в однопартийное социалистическое государство, промышленность и частная собственность национализированы, проведены масштабные реформы в рамках всего общества. На международном уровне он являлся Генеральным секретарём Движения неприсоединения в 1979—1983 и 2006—2009 годах.
Сын крупного землевладельца, Кастро приобрёл левые антиимпериалистические взгляды во время учёбы на юридическом факультете Гаванского университета. После участия в мятежах против правых правительств Доминиканской Республики и Колумбии, он попытался осуществить свержение военной хунты президента Батисты, осуществив неудачное нападение на военный городок Монкада в 1953 году. Спустя год, после выхода на свободу он направился в Мексику, где совместно с Че Геварой и своим братом Раулем организовал революционное Движение 26 июля. Вернувшись на Кубу, он возглавил партизанскую войну против режима Батисты, начавшуюся с высадки на побережье и перехода в горы Сьерра-Маэстра. По мере ухудшения положения правительства Кастро постепенно приобрел авторитет вождя кубинской революции, которая в 1959 году привела к свержению Батисты и приходу к власти революционеров.
Администрация США, встревоженная дружескими отношениями Кастро с СССР, организовала ряд неудачных попыток покушения на него и ввела экономическое эмбарго против Кубы. Пиком противостояния стала организованная ЦРУ неудачная военная операция по его свержению в 1961 году. Стремясь противостоять этим угрозам, Кастро вступил в военный и экономический союз с СССР, разрешив последнему разместить ядерные ракеты на Кубе, что, по американской версии, спровоцировало карибский кризис 1962 года (по советской версии, кризис был спровоцирован предшествующим размещением американских ракет средней дальности в Турции).
В 1961 году Кастро провозгласил социалистический характер кубинской революции. Куба стала однопартийным государством под руководством компартии, первым в Западном полушарии. Была принята марксистско-ленинская модель развития, проведены социалистические реформы, экономика поставлена под централизованный контроль, приняты меры по развитию образования и здравоохранения, которые, вместе с тем, сопровождались установлением государственного контроля над прессой и подавлением инакомыслия. Надеясь свергнуть мировой капитализм, Кастро поддерживал иностранные революционные организации и марксистские правительства в Чили, Никарагуа и Гренаде, отправив кубинские войска для поддержки левых союзников в войне Судного дня, эфиопо-сомалийской войне и гражданской войне в Анголе. Эти меры, в сочетании с деятельностью в рамках Движения неприсоединения, привели к завоеванию Кубой авторитета среди развивающихся стран. После распада СССР и СЭВ на Кубе был введен «особый период», сопровождающийся ограниченным внедрением рыночных механизмов в экономику, а на международной арене установлены прочные отношения с рядом левых латиноамериканских лидеров, например Уго Чавесом. Куба, наряду с Венесуэлой, стала страной-соучредителем АЛБА.
31 июля 2006 года Кастро по состоянию здоровья передал исполнение обязанностей на всех своих ключевых должностях своему брату Раулю. 24 февраля 2008 года он покинул все государственные должности, а 19 апреля 2011 года ушёл и с поста главы правящей партии.
Кастро является спорной фигурой[1]. Его сторонники высоко оценили его социалистическую, антиимпериалистическую и гуманистическую политику, приверженность охране окружающей среды и независимости Кубы от американского влияния. В то же время он рассматривается критиками как диктатор, чей режим нарушал права человека, и чья политика привела к отъезду более чем миллиона человек с Кубы, и к обнищанию экономики страны. Благодаря своим действиям и работам он значительно повлиял на различные организации и политиков по всему миру.

***

Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz ; нар. 13 серпня 1926) — кубинський політичний діяч. Марксист. Один з основних лідерів кубинської революції. Кастро перебував на посаді прем’єр-міністра Куби з лютого 1959 по грудень 1976 року, а потім як голова Державної ради Куби та голова Ради міністрів Куби, до його відставки з посади в лютому 2008 року. Він був першим секретарем Комуністичної партії Куби з 1965 до 2008 року, доки не пішов у відставку за станом здоров’я. Вивчаючи право в Гаванському університеті, він почав свою політичну кар’єру, ставши визначною фігурою в кубинській політиці. Його політична кар’єра почалася з критики президента Фульхенсіо Батисти та Сполучених Штатів, їхнього політичного та корпоративного впливу на Кубу.

Народився 13 серпня 1926 року в Орьєнте на Кубі в родині заможного землевласника.

Батько — Анхель Кастро Архіз (ісп. Angel Castro Argiz, 1875–1956). Мати — Ліна Рус Гонсалес (ісп. Lina Ruz Gonzalez).

1942–1945 р. — навчання в коледжі Білені в Гавані.

1945–1949 р. — навчання на юридичному факультеті Гаванського університету, отримав ступінь доктора права.

1948 р. — протестував у складі прогресивних сил проти вбивства популярного лідера Ліберальної партії Колумбії X. Е. Гайтана.

1950–1952 р. — разом із двома колегами створює адвокатську контору, працює адвокатом і одночасно займається політикою.

1952 р. — висунутий від Партії народу Куби «Ортодокси» кандидатом у депутати Національного конгресу Куби. У зв’язку з державним переворотом вибори не відбулися.

10 березня 1952 р. — на Кубі відбувається державний переворот на чолі з генералом Батистою. Кастро починає підготовку до боротьби за скинення диктатури.

26 липня 1953 р. — очолив збройний виступ проти режиму Батисти. Повстання завершується провалом. Кастро був схоплений і відданий суду військового трибуналу. Цей день вважається початком Кубинської революції.

16 жовтня 1953 р. — виступ на суді зі своєю знаменитою промовою «Історія мене виправдає». Суд присудив Кастро до 15 років тюремного ув’язнення.

Травень 1955 р. — Фіделя Кастро амністували.

Липень 1955 р. — еміграція в Мексику; початок підготовки нового повстання; знайомство з Ернесто Че Геварою. Заснування Руху 26 липня.

2 грудня 1956 р. — група революціонерів на чолі з Фіделем Кастро висадилася з невеликої яхти Гранма в провінції Ор’єнте. Згодом група перетворилася в Повстанську армію й розгорнула партизанську боротьбу проти диктатури.

1 січня 1959 р. — до влади на Кубі прийшли нові сили на чолі з Фіделем Кастро.

Лютий 1959 р. — Кастро став прем’єр-міністром Революційного уряду Республіки Куба.

16 квітня 1961 р. — заява про соціалістичний характер кубинської революції.

У 1962 році, Кастро був відлучений від церкви указом Папи Іоана XXIII на підставі Декрету проти комунізму папи Пія XII, за організацію комуністичної революції на Кубі[1][2].

З жовтня 1965 р. — перший секретар ЦК Компартії Куби.

1979 р. — вибраний головою Nonaligned Nations Movement

1979–1982 р. — голова Руху неприєднання.

1976 р. — пост Головнокомандуючого й голови Державної ради Куби.

Фідель Кастро через хворобу відійшов від керівництва Кубою в 2006, передавши повноваження глави держави своєму брату Раулю Кастро. З тих пір він майже не з’являвся на публіці, в західній пресі навіть з’являлися чутки про його смерть. 1 серпня 2006 року у зв’язку з курсом реабілітації після операції на кишечнику тимчасово передав керування країною своєму молодшому братові Раулю Кастро. 19 лютого 2008 року Фідель офіційно відрікся від влади на користь свого брата, Рауля Кастро.

У ніч з 18-го на 19-е червня 2008 року національне кубинське телебачення продемонструвало перші за останні 5 місяців кадри з Ф. Кастро. У короткому сюжеті, що транслювався без звуку, розповідалось про годинну зустріч кол. лідера зі своїм товаришем, президентом Венесуели Уго Чавесом[3].

19 квітня 2011 року на VI з’їзді Компартії Куби кубинський лідер Фідель Кастро вперше не був включений до складу політбюро, посаду першого секретаря партії офіційно зайняв його брат, 79-річний голова Державної ради Куби Рауль Кастро[

Фиделю Кастро исполнилось 90 лет. 10 лет назад он передал бразды правления своему брату Раулю, но по-прежнему сохраняет политический вес.

Герой для одних, диктатор для других, Фидель Кастро уже более полувека является важным участником мировой истории.

1 января 1959 г.,…

Зарегистрированных пользователей: 4923

Сейчас на сайте: 3

Просмотров за сегодня: 71

ID поста = 14244



свежие комментарии:
крымский бандеровец